Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 14019 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,6
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже гарно. Мій чоловік казав, що ви пишете, як Тичина (ми удвох читали цей ваш вірш). Комментарий автора: Дуже приємно почути від вас таке порівняння і високу оцінку моїх творів.Хай вас Господь рясно благословить.
Ioniy
2007-03-26 05:26:11
Дуже гарний вірш. Добре и святково читаеться. Дякую. Але є незрозумілість в слідуючих рядках:
Лиш батьки дорогу знають
В той земний,лукавий рай,
Де знаходиться стежина
У країну вічних благ,
Дітям нема потреби відкривати дорогу в «земний лукавий рай», бо вони й так в нім фізично знаходятся. Їм треба тільки показувати стежіну не в «той», а «через той» земний рай в «країну вічних благ».
Може я не зрозумів Вас, то пробачте.
З повагою.
Комментарий автора: Іоній,я дуже вдячний вам за своєчасно підказану гарну думку.Хай Господь рясно благословить ваше добре,християнське серце.Успіхів вам на поетичній ниві і в усьому благому ділі.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
