1.
За то, что живу и за то, что учусь
Спасибо тебе говорю, мой Иисус!
Хочу в твоём Слове всегда я расти,
Ты в этом пожалуйста мне помоги.
2.
Будь мне Светом на пути
Каждый день, Иисус,
В час когда играю я,
Вчас когда тружусь!
Освети мои шаги!
За собой меня веди!
3.
И за Солнце и за дождик,
И за пищу на столе,
За счастливые сердечки
Вместе, в Господе Христе
Я огромное СПАСИБО
Говорю, Иисус, Тебе!
4.
Бога я благодарю
За полезную еду,
За Любовь безмерную
И за дружбу верную!
Есть в семье моей всегда
Много места для Христа
5.
Я играть не тороплюсь
Я Иисусу помолюсь,
Ночью Он мой сон хранил,
Утром ранним разбудил.
Каждый день люблю Христа
я сильнее чем вчера!
И в работе и в игре
Он со мною в каждом дне!
6.
Помолюсь я, чтобы Бог
Мне всегда во всем помог,
Чтоб умели видеть глазки
Только Божью красоту!
Чтоб умели слышать ушки
Друга, что попал в беду!
Чтоб бежали быстро ножки
Другу на подмогу!
Чтоб умели делать ручки
Дел хороших много!
Чтобы знал и верил я -
Рядом Ты, Иисус, всегда!
7.
Освещает Бог мой день
Светом Истины Своей.
Подарил мне сердце Бог
Чтоб любить Его я мог,
Чтоб я Библию читал,
Об Иисусе узнавал!
Буду мудрость Божью
Я всегда искать -
Лишь она к Иисусу
может направлять!
Комментарий автора: Произведения рекомендованы для детей дошкольного и младшего школьного возраста
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
