Святых Святое...
Где только ты и Я.
И сброшены ненужные одежды
Нескренности, лицемерия,
И ты такая, как и прежде!
Я сотворил тебя Своей рукой,
В тебе Мой Дух любви и силы!
Ты будь всегда, пожалуйста, такой,
Ведь прошлое давно тебя забыло!
В Святых Святая драгоценный дар!
Нежней Его ты не найдешь на свете,
Я полноту любви тебе отдал!
И мы вдвоем с тобой за дар в ответе.
Я полноту любви Твоей приму,
Пусть в моем сердце нежной песней льется,
Я песней жизни ее назову,
И нитка наша втрое не порвется!
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 12021 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Что побуждает людей приносить человеческие жертвы - Николай Погребняк Для всякого человека не верующего ни в Бога, ни в бессмертие своей души, нравственный закон природы рано или поздно, но неизбежно поменяется на полную противоположность Божьему закону. И к чему это приводит людей, рассмотрено в статье.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
